|
ХЛІБ УСЬОМУ ГОЛОВА ЗИМА ХЛІБОРОБІВ ЗНЕНАЦЬКА НЕ ЗАСКОЧИТЬ Усупереч запевненням деяких всезнаючих синоптиків напередодні осені, що цьогоріч вона достеменно буде без «бабиного літа», сиріч похмурою, холодною і з дощами в другій половині, природа вкотре присоромила самовпевнених прогнозистів. «Бабине літо» панувало увесь вересень, радуючи майже літнім теплом і щедрим сонцем. Чи не блаженство для пересічного жителя! Це обивателеві. «А чи в захопленні від навдивовижу погожої днини хлібороби?» - звертаємося з таким питанням до начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Юрія Головка. - І які площі заплановано засіяти озимими культурами, якою мірою виконано завдання? Скільки зорано на зяб? - Станом на 1 жовтня 2011 року озимі посіяні на 94% запланованих площ. А всього під них відведено 11,9 тисяч га. В тому числі: пшениця - 11,2 тисяч га; ячмінь - 200 га; жито – 500га. Плюс озимий ріпак – 2105 га(план – 1850 га), що складає 114%. Практично з цими осінніми клопотами район успішно впорався. Ясна річ, тривогу викликає тривалий практично бездощовий період на початку осені в наших краях. Щоб одержати дружні сходи, необхідна волога. Велика потреба в ній і для того, щоб озимі розкущилися, зустрівши зиму в належному стані. Це запорука, що вони перетривають без великих втрат холодну пору. Продовжується підготовка зябу. При плані 61 тисяча га піднято 15 тисяч. У міру того, як вивільнятимуться площі з-під кукурудзи, сої, соняшнику та круп’яних культур, одразу ж вони обробляються під зяб. Глибоку оранку проведено на 2000 га. - Як же проходить збирання пізніх зернових, соняшнику? Щедрий на них нині врожай? - Комплексне збирання пізніх зернових культур проходить максимальними темпами згідно з робочим планом, складеним управлінням агропромислового розвитку та затвердженого головою райдержадміністрації. Отже, соняшнику до збирання – 9172 га, обмолочено 6900 га з валовим збором 13800 тонн при урожайності 20 центнерів з га. Тобто упорано 75% до плану. Кукурудзи на зерно до збирання – 31,5 тис. га, обмолочено 3800 га, намолочено 26,6 тисяч тонн з урожайністю поки що 70 ц з га. Тут план виконано на 12%. Але темпи зростатимуть, оскільки вологість зерна дозволятиме це зробити. Сої до збирання 9760 га, зібрано 6,7 тис. га, одержано 16750 тонн з урожайністю 25 ц з га. Цукрового буряку до збирання 2439 га, викопано з 1150 га, накопано 48,3 тис. тонн з урожайністю 420 ц з га. Вивезено на цукрові заводи 47,9 тис. тонн. Показники на сьогодні по всіх культурах пристойні. Які вони в підсумку будуть – це вже по закінченню сільськогосподарського року. - А худоба перебуває ще в літніх таборах, її поголів’я, продуктивність не зменшуються? В цілому з підготовкою до зимівлі скота господарства як на даний етап проблем не мають? - Справді, вся худоба ще в таборах, але починаємо її ставити на зимове утримання. Зауважу, що галузь тваринництва району демонструє позитивну динаміку розвитку. Зросли показники виробництва та реалізації м’яса худоби та птиці, а також виробництво молока. У районі налічується ВРХ – 7497 голів( у минулому році – 7185 голів). Корів – 2606 голів, зменшилось проти минулого року на 34 голови. Це тому, що вибракувано непродуктивне поголів’я. Втім, стадо поповниться, бо є 496 нетелів і 750 телиць парувального віку. Для годівлі стада заготовлено кормів: сіна – 4849 тонн(100%); сінажу – 4000 тонн(250%); силосу – 36 тис. тонн при плані 22,4 тис. тонн. Усі господарства ремонтують приміщення. Підготовлено для великої рогатої худоби 7,5 тис. головомісць при наявності 7,6(98%). У тому числі для корів при плані 2,6 тис. головомісць підготовлено 2,4 тис.(93%). Для свиней при плані 7,5 тис. головомісць – 6,8 тис.(90%). У сільгосппідприємствах ТОВ «Промінь-Приват», ТОВ «Савинці» та ПОСП «Батьківщина» завершено реконструкцію та будівництво приміщень для ВРХ. У галузі свинарства проведено реконструкцію приміщень для утримання свиней ТОВ «Смак Миргородщини» та ПП ім. Зубковського. Усі господарства провели поточний ремонт приміщень, підготувавши їх до роботи в зимовий період. Разом із тим активно впроваджуються сучасні інноваційні технології, покращується генетика тварин. Підприємствами ТОВ «Промінь-Приват», ПОСП «Батьківщина» та ПП ім. Зубковського, ДП СГП ім. Іваненка закуплено племінне поголів’я великої рогатої худоби. Останнім часом впроваджуються сучасні технології виробництва тваринництва: безприв’язне утримання ВРХ; доїння в сучасних доїльних залах; використання преміксів для годівлі тварин; сучасні методи заготівлі грубих кормів. Прикладом є ТОВ «Промінь-Приват». Велика увага приділяється вівчарству(278 голів), птахівництву (11 тис. голів), рибництву. Відтак збільшується кількість робочих місць, поповнюється районний бюджет. Сподіваємося, що проблем із зимівлею худоби в районі не виникне. - Як розпоряджаються урожаєм зібраних ранніх зернових сільгосппідприємства? - Головне ж завдання, зокрема нашого управління, полягає в тому, щоб орендарі насамперед розрахувалися з урожаю з людьми за земельні паї. Цим саме ми і переймаємося. Треба добитися, щоб було засипано необхідну кількість зерна для потреб тваринницької галузі. Власне, чого вже й досягнуто. Не менш важливим є й підготувати насіння озимих для посіву та перевірити його через насіннєву інспекцію. І з цим район успішно впорався. Ясна річ, кожне господарство повинне продати зерно до регіональних ресурсів, тобто забезпечити трьохмісячний не знижувальний запас продовольчого зерна для потреб міста й району(випічка хліба) – 1700 тонн. Решту зібраного сільгосппідприємства зберігають, якщо мають можливість, до того часу, як зросте на збіжжя ціна. Або й продають, щоб отримати кошти для пально-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив. Зрештою, на місцях вирішують самостійно, як чинити із урожаєм. Економіка в нас же ринкова. Для прикладу: два тижні тому за тонну соняшнику давали 3,9 – 4,0 тис. грн., зараз – 2,7 тис. грн. Тому вважаю слід певний час почекати. Оперативну інформацію надавав Олексію Полив’яному начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Юрій Головко. |
3 жовтня 2011
|
ХЛІБ УСЬОМУ ГОЛОВА ЗЕМНЕ ТЯЖІННЯ Нестримний час уже навіває ранками осінню прохолоду на тлі темно-зеленого з ледь помітною жовтизною листя на деревах і густого та височенного частоколу кукурудзиння в полях, котрі водночас розкривають і свою оголену широчінь після нелегких цьогорічних жнив, очікуючи могутніх «Caterpillar» і «Challenger», що підготують відпочилу землю дбайливим хліборобам для сівби добірними зернами озимих. Наразі ж бо сільгоспвиробники перевели подих, принаймні вийшовши із стресово-жнивного стану, а тому саме в пору запитати в них про особливості жнивної кампанії ранніх зернових, зернобобових культур та ріпаку цьогоріч, довідатись про перспективи на майбутнє. Якщо справи найбільших наших сільгосппідприємств, власне, достатньою мірою висвітлюються засобами масової інформації, то селянським фермерським господарствам, приватним землевласникам увага приділяється куди менша. Їх же у нас за 40, зареєстрована навіть офіційно «Миргородська районна громадська організація «Асоціація фермерів та приватних землевласників відродження Полтавщини». З керівником одного з таких сільських фермерських господарств Анатолієм Татарчуком і випала нагода поспілкуватися. Людина в районі він широко відома – «Почесний громадянин Миргородщини». Насамперед, так би мовити, «вступне» питання до Анатолія Петровича: - Коли започатковане селянське фермерське господарство «Татарчук», хто, власне, вклав кошти в його становлення, сприяє розвиткові? - Постало воно в 2007 році згідно з усіма вимогами чинного законодавства України. Саме тоді в нашій державі активізувався фермерський рух, майже повсюдно створювались приватні підприємства, у користування яких надавалися невеликі чи помірні земельні площі. Рішення ж перейти на фермерські хліби приймалося на сімейній раді, так що засновниками СФГ «Татарчук» виступає наша родина. Керівництво господарством лягло на мої плечі. Спасибі, переважна більшість мешканців Зубівської сільської ради нам повірила, віддавши в оренду свої земельні паї. Не мало не багато – обробляємо 400 гектарів ріллі, що являє собою 99% площ членів колишнього ксп ім.Петровського плюс землі запасу Миргородської районної державної адміністрації. Заключили відповідні угоди, які й належно оформлені. Ще раз підкреслю: дуже задоволений довірою і підтримкою зубівчан. Проблем із оплатою за паї не виникало. Згідно з указом президента України орендарі зобов’язані сплачувати не менше 3% від грошової оцінки вартості землі, чого й дотримуюсь неухильно. Розраховуватися з людьми вже розпочав, водночас сплачуючи податки і до державного бюджету. - Яку маєте матеріально-технічну базу, які агротехнології берете на озброєння, хто працює у вас? На чому спеціалізується ваше господарство? - Почну з останнього. Культивуємо озиму пшеницю, ярі культури, сою, соняшник і кукурудзу. Намагаємося дотримуватися п’ятипільної системи сівозміни, що в цілому і вдається. Хоча ідеальною була б усе-таки семипільна. Застосовуємо в роботі все те нове і сприйнятливе в наших умовах, що пропонує наука, і цінне з напрацювань колег-сусідів. Скажімо, керівника СФГ «Господар» Віктора Галича, директора АОПП «Великосорочинське» Михайла Харченка та інших соратників по роботі на землі у районі та області. Наш машинний парк налічує всю першочергово необхідну техніку: трактори, сівалки, культиватори, борони. На період жнив залучаємо зернозбиральні комбайни з інших господарств. Роботу надаємо жителям зубівської сільської ради, зокрема механізаторам, обліковцеві. Заробітну плату наші працівники одержують згідно з нормативними документами, так що трудовий стаж їм зараховується. - Начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Юрій Головко назвав ваше господарство в числі успішних у районі за підсумками цьогорічної жнивної кампанії. Урожаєм відтак задоволені? - І цей рік видався несприятливим для сільгоспвиробників, та все ж ми одержали на круг по 36 центнерів ранніх зернових. Сподіваємося на щедрість кукурудзяного, соєвого і соняшникового лану. Знаєте, виростити і зібрати в теперішніх умовах – це навіть не півсправи. Збіжжя потрібно ще реалізувати, щоб одержати фінансовий ресурс для задоволення багатьох потреб. Це і оновлення машинного парку, добір і підготовка посівного матеріалу для нового врожаю, закупівля мінеральних добрив, засобів захисту рослин, пального… На жаль, цінову політику маємо не збалансовану. Усе щойно згадане відчутно подорожчало. Навіть пально-мастильні матеріали, хоч ціна за барель нафти на світових ринках знизилася. Чим пояснити таку ситуацію? У той час як наша продукція реалізується майже за собівартістю. Задоволені співпрацею із ТОВ «Хлібінвестбуд», яке запропонувало нам пристойну ціну ще в квітні цьогоріч за вирощуване нами, тобто уклавши форвардний контракт, - 1683 гривні за тонну пшениці 3-го класу. Відвантаживши законтрактовану кількість продукції тій компанії, одержали повний розрахунок. Уклали з нею угоду й на кукурудзу і сподіваємося на вчасний і повний розрахунок у тому числі й за качанисту. Ціна, яку вони зараз контрактують, задовільна. - Анатолію Петровичу, на Миргородщині Вас знають і як щирого доброчинця, прихильника здорового способу життя, пропагандиста спорту й організатора районного турніру з міні-футболу серед ветеранів. Зокрема ви власними зусиллями реконструюєте почилий було в Бозі стадіон у селі Зубівці. Цим самим позиціонуєте себе як громадського активіста? - Як керівник ніколи не сторонився вирішення животрепетних соціальних проблем, надто ж у сільській місцевості. Виробничу діяльність не відокремлював від життя територіальної громади, на чиїх землях її провадив. Навіть приховано сторонитися акцій на користь розвитку соціальної сфери там не в моїх правилах співжиття. Наше підприємство знаходиться на території Зубівської сільської ради і регулярно контактує з її виконкомом і головою Лідією Михайленко, розв’язуючи наболілі питання, вирішуючи гострі проблеми служб життєзабезпечення в тих населених пунктах. Особливу увагу приділяємо стану справ у шкільних та позашкільних дитячих закладах, допомагаючи їм насамперед коштами для багатьох потреб. Прикро, що мережа шкіл у районі скорочується, бо наявність у селі підростаючого покоління гарантує йому подальше існування. Окремо слід сказати про підтримку фізкультури і спорту на селі, зосібна розвитку футболу. Власними силами й коштами утримуємо футбольну команду СФГ «Татарчук», залучаючи до її складу не тільки молодь Зубівки, а й навколишніх сіл. Виступає вона відповідно до своїх можливостей, покладаємо надію на покращення результатів. Утім, головне для нас те, що запити прихильників наймасовішої гри по сільській раді у такий спосіб ми задовольняємо. Спасибі гравцям, що стали під прапори нашої команди, її організуючому началу: Віталієві Шевченку, Анатолієві Костюкову, Миколі Тенахові. Справді, докладаємо значних зусиль щодо суттєвої реконструкції стадіону в Зубівці, сподіваючись на її успішне завершення в наступному році за допомогою інших підприємств міста й району. Своє плече підставляє нам Миргородський асфальтно-бетонний завод(директор Микола Патенко), ТОВ «Хлібінвестбуд», лубенське підприємство «Антарес», персонально Валерій Трубников і в благодійних справах, і щодо виробництва. Так що наша футбольна дружина нарешті виступатиме вже на своїй міні-арені й перед своїми вболівальниками. Матимемо відтак ще один важіль впливу на молодь, щоб вона торувала шлях радше на стадіон, не спокушаючись «принадами» сумнозвісних закладів. Користь від занять фізкультурою і спортом загальновідома. - Давайте спробуємо зазирнути в недалеке майбутнє. Яким воно Вам бачиться? - Кожен із нас, зокрема й хлібороб, мріє про краще майбутнє, заможніше життя. Основою чому є безнастанна праця. Зібравши врожай, селянин не лише подумки готує грунт під новий. Члени нашого підприємства не виняток. Навіть узимку не полишає нас думка про гарячу весну й спекотливе літо в розумінні напруженої праці. Мимохіть пригадуються рядки з відомої поезії Миколи Некрасова: «Зима! Крестьянин торжествуя…». Цим самим хочу підкреслити безперервність трудового процесу на землі, його магічну притягальну силу. Так би хотілося розширити виробництво, щоб продуктивність і умови праці поліпшувалися, заробітна плата зростала, оплата за орендовані земельні паї не зменшувалася. І головне – завжди знаходилася спільна мова насамперед із тими людьми, у кого орендуємо землю, а також траплялося якнайбільше тих, хто підтримуватиме й допомагатиме. Наостанок замовлю слово за фермерський рух. Переконаний, що орендодавець повинен мати ширший і швидший доступ до керівника сільгосппідприємства. Зробити це простіше на місцях, а не деінде по центрах і столицях. Щоб люди бачили і чули того начальника, могли спілкуватися і безпосередньо давати оцінку його діям і рішенням, розв’язувати питання, не чекаючи відповідей здалека, навіть з-поза меж України. Буквально поталанило взяти слово у завжди перебуваючого з головою в клопотах фермера Анатолія Татарчука Олексієві Полив’яному |
22 серпня 2011
|
ХЛІБ УСЬОМУ ГОЛОВА НАПЕРЕКІР СТИХІЯМ З АНОМАЛІЯМИ Навіть із деяким випередженням, хай і мінімальним, навіть
попри несподівано уперту протидію, яку вчинили природні сили хліборобам, але
нинішня жнивна кампанія на Миргородщині завершилися. Звісно ж, під акомпанемент
чергового дощу, що й характерно було цьогоріч для збирання ранніх зернових. А
які ж вони вродили і скільки, з якою врожайністю? Традиційно з цим питанням
звертаємося до начальника управління агропромислового розвитку
райдержадміністрації Юрія Головка, щоб проінформував про найбільш важливе для
всіх нас без винятку. Дані оперативні, вони ще уточнятимуться, але в
цілому суттєво не зміняться. – Нарешті з почуттям виконаного обов’язку і великим задоволенням
можу підтвердити: на Миргородщині жнива за великим рахунком завершено. До того
ж і успішно. Останні гони докошують і обмолочують приватні підприємці та
населення, в кого площі, ясна річ, не вражаючі. Спрацювати нам вдалося в
цьогорічних по-своєму складних умовах із достойним результатом. А він виглядає
так: Усього до збирання ранніх зернових та зернобобових
культур станом на 28-ме липня 2011року 18271 гектарів; обмолочено 18271 га;
намолочено 53941 тонна; урожайність 29,5 центнерів із гектара. В тому числі озима пшениця разом із ярою: До збирання 11962+250=12212 га Обмолочено 12212 га Намолочено 42250 тонн Урожайність 34,6 ц/га Озимий ячмінь: До збирання 476 га Обмолочено 476 га Намолочено 1606
тонн Урожайність 33,7 ц/га Озиме жито: До збирання 435 га Обмолочено 435 га Намолочено 1231 тонна Урожайність 28,3 ц/га Ярий ячмінь: До збирання 3767 га Обмолочено 3760 га Намолочено 6500 тонн Урожайність 17,2 ц/га Горох: До збирання 703 га Обмолочено 703 га Намолочено 1120 тонн Урожайність 15,9 ц/га Овес: До збирання 678 га Обмолочено 678 га Намолочено 1234 тонни Урожайність 18,2 ц/га Озимий ріпак: До збирання 961 га Обмолочено 961 га Намолочено 1528
тонн Урожайність 15,9
ц/га Працювало комбайнів 80 одиниць Своїх – 73 Залучено – 7 Виробіток – 15 га на комбайн – Надзвичайних подій не сталося на нинішніх жнивах? – Саме безпечній праці в полі приділено було максимум
уваги, бо нічого дорожчого за життя і здоров’я людини немає. Тому управлінням
агропромислового розвитку разом із відділенням МНС у Полтавській області,
інспекцією держтехнагляду, фондом соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві проведено роботу і ряд спільних заходів щодо попередження і
недопущення загроз життю і здоров’ю, травм у цей гарячий час і надалі.
Райдержадміністрацією прийнято і відповідне розпорядження. Така робота
проводиться в усіх господарствах різних форм власності. – Вочевидь, на звільнених площах продовжуються відповідно
до агротехнологій постжнивні роботи? – Звичайно, що після обжинків у хліборобів турбот не
поменшало. На зібраних полях треба обробити грунт згідно з технологіями. Вимога
обов’язкова і неухильно виконується. Одна з пекучих проблем – обмаль часу для
підготовки насіння озимих під посів урожаю 2012 року. Плануємо відвести для них
не мало, не багато, а 14 860 га(потреба в насінні 3710 тонн).
Закуповуються мінеральні добрива, засоби захисту рослин. Особисто я
наголошував: заробляти в землю повинні той посівний матеріал, який пройшов
перевірку в контрольно-насіннєвій лабораторії, оброблений отрутохімікатами і не
нижче 3-ої репродукції. Ріпак розпочнемо сіяти 20 серпня, а озимі зернові(жито,
пшеницю і ячмінь) – з 1-го вересня. Не припиняються роботи й по заготівлі кормів. На сьогодні
сіна вже маємо 2,9 тисяч тонн, а сінажу більше 8 тисяч тонн. План на силос – 25
тисяч тонн, який неодмінно виконаємо, адже кукурудзяний лан виглядає на славу.
Отже, наша тваринницька галузь на зиму кормами буде забезпечена. Власне, всі наші керівники сільгосппідприємств знають:
рілля повністю до квадратного метра в районі має бути оброблена на зиму, що і
неухильно виконується впродовж останніх років. – Зібране є де зберігати, кому реалізувати? – На це питання відповідати особливо приємно. Втім,
судіть самі: місткість наших елеваторів, що розташовані в райцентрі, – 330
тисяч тонн. Крім того, свої елеватори й сушарки наявні в 5-ти господарствах.
ТОВ «Савинці» – 16 тисяч тонн; ПП імені Зубковського – 10 тисяч тонн. Не беру
до уваги ті склади, що є в господарствах. На загал Миргородщина здатна
зберігати збіжжя 400 тисяч тонн. Згідно із зернофуражним балансом, включаючи
кукурудзу і круп’яні культури, наш валовий збір становитиме 231,7 тисяч тонн.
Легко вирахувати, що миргородські хлібороби можуть зберігати не тільки власне
вирощене зерно, а й сусідських районів. Наприклад, із Лохвицького чи
Лубенського. – Яка ціна збіжжя на даний момент? Воно дорожчатиме,
дешевшатиме? – Це одне із, можна сказати, найделікатніших питань. Ціна
на зерно щодня змінюється, бо її диктує ринок. Укотре скажу: кожен керівник
сільгосппідприємства очікує на максимальну ціну. Так же і треба! А ціни
зростатимуть. І в кого є можливість зберегти у себе зерно, хай би його й
притримав. Саме зараз ми вирішуємо головне завдання: створити запаси
продовольчого зерна регіонального ресурсу. Тобто мати тримісячний резерв зерна,
яке йде на випікання хліба та хлібо-булочних виробів для жителів міста, району,
гостей. Не секрет, що ціни на пальне, мінеральні добрива, засоби
захисту рослин зросли в кілька разів. То і хотілося, аби й сільгоспвиробники
одержали належну винагороду за свою нелегку працю. На даний момент можу назвати
ціни: пшениця 3-го класу – 1600 грн. за тонну, 5-6-го – 1500 грн., ячмінь –
1650 грн. Але ще раз нагадую: ціни змінюються принаймні тричі на день. – Із людьми, зокрема власниками земельних паїв,
сільгосппідприємства, фермерські господарства розраховуються? – Дуже слушне і
актуальне питання. На засіданні ради сільськогосподарських товаровиробників
воно було, мабуть, головним. Ряд наших господарств розпочав видачу зерна
власникам земельних паїв, як і селянські фермерські господарства, приватні
підприємці. Похвально, одне слово. Ми ж просили, що й було підтримано: як би
ринкова ціна не зростала на зерно, а землякам вище за 1300 грн. його не
відпускати. Від цього далекоглядного кроку насамперед залежатиме добробут і
благополуччя наших людей. Радів разом із мудрим і досвідченим хліборобом з нагоди завершення жнив Олексій Полив’яний |
30 липня 2011
|
ХЛІБ УСЬОМУ ГОЛОВА КОМБАЙН КОСИТЬ І МОЛОТИТЬ На Миргородщині фактично від минулих вихідних розпочалися жнива в тих господарствах, малих і великих, де стан площ під ранніми зерновими дозволяє. Кожному зрозуміло, чим викликана рідкісна затримка збиральної кампанії на полях району. Можливо, раз на кілька десятиріч погода так протидіє вчасному включенню земляків-хліборобів у справжню боротьбу за врожай. Та її примхи впевнено долаються. Зазвичай про хід жнивної кампанії хто більш проінформований за досвідченого хлібороба і всезнаючого керівника – начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, депутата районної ради Юрія Головка? Тож до нього й звернулися із черговим інтерв’ю.
- Юрію Петровичу, запитаємо одразу без увертюри про впорані вже площі, валовий ужинок та урожайність ранніх зернових. Які останні дані? - У свою чергу насамперед відзначу, що згідно з нашими планами битву за цьогорічний урожай достоту й було розпочато в першій декаді липня, щойно припинилися дощі. До тепер велика кількість опадів вносила вельми суттєві корективи. Номінально ж до збирання ранніх зернових приступили ще 24-го червня в ТОВ АФ «Зоря-Агро»(директор Станіслав Порощай). Там спробували обмолотити озимий ячмінь, але зливи змусили призупинити роботи. Зате 9-10-го липня жнивувати взялися всі сільгосппідприємства, селянські фермерські господарства, приватні підприємці. Озимий ріпак молотять поки що з урожайністю 12,3 центнера з гектара. Озима пшениця іде по 33,5 центнера з гектара. Її зібрано 1900 га станом на 12 липня, намолочено 6365 тонн. Озимий ячмінь скошено на площі 350 га, намолочено 1260 тонн, урожайність складає 36 ц з га. Усього ж ранніх зернових скошено і обмолочено 2850 га, урожайність – 33,9 ц з га, валовий збір – 7625 т. На загал показники пристойні, тим паче, що молотяться, делікатно кажучи, не кращі з полів. Бачиться, врожай непоганий, принаймні не гірший за торішній. Сподіваємося на сприятливі й надалі умови для збирання. У той же час використовуватимемо не те щоб кожну годину – кожну хвилину. Матеріальними ресурсами жниварі забезпечені повністю, зокрема в роботі 65 комбайнів. - Ви неодноразово в попередніх інтерв’ю висловлювали занепокоєння щодо якості зерна цьогорічного врожаю. Що втішного скажете? - До названого клопоту додався ще один: пішов підгон, тобто після дощів швидкими темпами ростуть бур’яни. Тому більшість площ доведеться збирати роздільним способом, надто ж ячмені. Ясна річ, це подвійні затрати. У пшениці справді вимивалася клейковина. Втім, я неодноразово підкреслював: у господарствах, де проведено посів за всіма параметрами, з дотриманням технологій, там і одержано жадані результати. Наприклад, ТОВ «УкрЛатАгро» має нині пшеницю з вологістю 15-16% , а також 3% пророслого зерна. Зате клейковина – 19,6, білок – 11,6-11,8. Отже, пшениця 3-го класу, тобто продовольча. Відтак забезпечується продовольча безпека держави, на чому й наголошував аграрний міністр України Микола Присяжнюк. До речі, на елеваторі зерно неодмінно доведуть до відповідних кондицій, надто ж щодо вологості. У менш потужних сільгосппідприємствах, здебільшого СФГ та ПП, пшениця має клейковину 14, а білок – до 10, що відповідає 6-му класові. Наважусь на прогноз: зберемо зерно переважно 3-го класу, а відтак будемо з хлібом. Утім, остаточні підрахунки робитимемо тоді, як звеземо все до комори. - Зібране закуповують чи приймають тільки на зберігання? Ціну на зерно нового врожаю встановлено? - Знаєте ж бо: усі ТОВ, АОПП, ПОСП, тим більше СФГ і ПП – господарі на своїй землі, тому й вирішують самі, як розпоряджатися врожаєм: продавати чи класти на зберігання. Є можливість – хай би притримали, бо ціна згодом на зерно підвищиться. Коли ж потрібні кошти на пальне, звісно, доведеться продавати. Наше завдання – в найбільш стислі терміни провести жнивну кампанію, розрахуватися з людьми(пайовиками), відібрати та обмолотити насіннєві ділянки, забезпечити тваринницьку галузь фуражем, засипати 1400 тонн пшениці у регіональні ресурси(для потреб нашого регіону), а за решту – вторгувати добру копійку. Щодо ціни на зерно. Її диктує ринок. На сьогодні вона 1200-1400 гривень за тонну. Яка буде завтра, особисто я прогнозувати не збираюсь. Рекомендованих цін нам ніхто не давав. Знаю таких керівників СФГ, які намолочують по 40 ц із га пшениці і по 43- ячменю, розраховуючись із людьми за паї. Взірець – СФГ «Татарчук»(керівник Анатолій Татарчук) і приватний підприємець Іван Тютюнник. - Нарешті про заготівлю кормів громадському стаду. Нарікають, що буйнотрав’я після другого укосу не сохне. Чи правда? - Відповім цифрами. План щодо заготовки сіна – 4,1 тис. тонн, сінажу – 3,95 тис. тонн. На сьогодні є 2,5 тис. тонн сіна і 3,9 тис. тонн сінажу. Погодні умови і тут не дали змоги впоратися. Водночас жнива і заготівля кормів. Як бачите, в останньому випадку з одним вийшли на 100%, а другого доберемо неодмінно. За наявності техніки та людських ресурсів жнива і заготовка кормів здійснюватиметься паралельно. А ні, то за трави візьмуться по закінченню жнив. Достеменно, що скосимо, висушимо і отримаємо сіно. Тим паче, синоптики обіцяють бездощів’я. Зберемо все, запевняю. Працюємо в поті чола, інтенсивно. Підстав для особливого занепокоєння не бачу. Проситимемо лишень погоди, а люди ніколи не підводили і не підведуть зараз. Механізатори, водії, спеціалісти, керівники господарств – народ у нас досвідчений, переважно професіонали високого класу, які зроблять усе можливе, а то і неможливе, щоб у найкоротші строки зібрати вирощене. Олексій Полив’яний |
13 липня 2011
|
НЕ ТАК БУРЕВІЙ, ЯК
СВАВОЛЯ ТА КРУТІЙСТВО Одразу спало було на думку розпочати цей матеріал так, як у казках узвичаїлося мовити: «Небагато(багато) води з тих пір утекло…». У нашому випадку з того часу, коли керівник СФГ «Господар» Віктор Галич, голова Миргородської районної громадської організації «Асоціації фермерів та приватних землевласників відродження Полтавщини», розповідав про підсумки й біди бездощової весняної кампанії. Натомість, уже зважаючи на період майже тропічних злив від Трійці до, власне, Петра і Павла у нас, годиться той усталений билинний вираз переінакшити на «небачено багато води натекло…». Звісно ж, що на засіяні й засаджені злаковими, круп’яними, бобовими, цукристими, олійними культурами, овочами, картоплями спраглі наші поля, городи. І скільки прибуло живлющої, що навіть сільгоспвиробникам мало не здається: до стихійного лиха дотягують надмірна вологість та наслідки буревію першого ж липневого дня. Якщо жителі нашого містечка відчули екстрим у природі наразі опосередковано, через тривале знеструмлення, то по селах – і так, і наочно, бо вилягли злаки, соняшник пригнуло, городину покрутило, а то й повиривало. Знову передбачалося почути звичні нарікання від фермера на погоду, конкретно саме на те, що небо без міри розверзлося сльотою. Справді, не уникнули й нарікань. Так, ішлося і про підступний метеофактор, котрий завжди виступає вирішальним чинником формування врожайності і природних щедрот. – Якщо «зігнуті» кукурудзи після стихії здатні випрямитися, – заспокоює і співбесідника, і, вочевидь, у першу чергу самого себе Віктор Анатолійович, – то соняшник – рослина «покірна», та ще й під вагою своїх голівок, де саме о цій порі наливається олією насіння, він не виструнчиться. Тож втрати – безперечні. Втім, чого на природу ображатися, її примхи на загал закладені в ній самій, передбачувані, збитки від них не сьогодні-завтра неминучі. З ними кожен хлібороб у душі змирився, хоч і, ой, як не хочеться спостерігати «відео», коли буквально на очах зусилля, ресурси, з великим трудом здобуте нівечиться і гине. На все воля Божа. Однак просто нестерпно стає на душі від чиновницького віроломства, сваволі та цинізму. Міра цих «достоїнств» сповна стане зрозумілішою, як закінчимо об’їзд густо покритих яр-зеленню площ. Погляньте, яка краса наокруг. Я щоразу підкреслюю: «Де очей не відірвеш від доглянутого поля, там і врожаю навзаєм сподівайся». – Аж не віриться, що відтоді, коли на них ледь прокльовувались кволі паростки, скажімо, огірків, помідорів, капусти, цибулі, буряків, минуло місяців зо два. А моркви так і зовсім не вдалось угледіти. Ділянка чорнотою гнітила зір. – Що б же ви тоді хотіли, якщо після посівної від 20 квітня до 12 червня (!) в нас жодного по-справжньому дощу не пролилося! Засівали, засаджували, властиво, в твердь і порох та ще й за африканської спеки! Де зійшло, а де й ні. Рослини в першу стадію явно були кволими й відставали в розвитку. Зараз завдяки опадам своє взяли, надолужують упущене. Втім, на весняну посуху та понад міру дощів вилилося нині. На лице аномалія, котра безслідно для рослин не минеться. – Ви про які культури згадали, буцім вони, як риба у воді? До речі, в цю пору і жнивували вже зазвичай. – Звісно, я мав на увазі те, що мені по-особливому болить – овочі. Та й картопля нівроку – бачите моє експериментальне поле на 9 га. Ось кілька ділянок, відмежовані одна від одної. Для розведення придбано у фірми «Європлан» 8 сортів бульби в тому числі «істинно арійської». І «Біла роса», і «Санте», і «Аннушка», і … Не буду всіх їх перелічувати, повірте на слово. Кущі рівновеликі, без ознак виродження. Посадковий матеріал сертифікований, навіть зазначено, що не використовувалася примусова дитяча праця. Як тільки розживуся на високопродуктивну, справді елітну картоплю, що добре зарекомендує себе в наших умовах, так і культивуватиму на широку ногу. Німецької селекції бульба на 30% врожайніша за такі ж сорти нашої. Вітчизняної в кущі 4-5 картоплин, у їхньої – 7-8. Погляньте на бадилля: видуло жінкам по пояс, а чоловікам… Воно вже й розляглося важенне… Якби не мокроття, копнув би молоденької реалізувати населенню. Гадаю, потенціал цього другого хліба – по 300 ц з га. Поле доглянуте строго за всіма технологічними вимогами. Ламаю голову, як копатиму крохмальну. Всього маю 20 га. Залучивши 15 осіб, збиратиму 50 днів за сприятливої погоди. А як не встигну до морозів? Питання ставиться гостро й нагально – придбавати картоплекопальний комбайн. Раніше міг на загал без проблем здійснити таку покупку, продавши ранні зернові. Тепер же… Про це давайте пізніше. Наразі щодня оглядаю поля, бо з дощами друга біда нагрянула, а за нею й третя – бур’яни та хвороби. Хотів обійтися без ручної праці, передовіривши догляд за вирощуваним техніці, але ж трактор чи комбайн «шурхнуть» ураз у наш чорноземний «планктон». Земля ж то перенасичена вологою! Дивіться, он мої знайомі та рідня із сапками розбрелися по цибулі, огірках та помідорах. Капусту насіяв густо, щоб прикрила землю й не випустила на світ божий «зеленої пожежі» – бур’янів, вологу затримувала. Щойно з’явилися шкідники, обробив капусти. Вони в мене різних сортів. – Ви ж обіцяли ще в останній декаді червня огірків на продаж з-під Деркачів. Не діждалися ще? А що за диво-капуста, якої стиглості? – По-перше, огірок, власне, весь із води. Де б він її набрав у травні, першій половині червня? Та і зараз для цього овочу не найкращі умови. Тож огірочки постійно бідують і рясно вродити не можуть. На даний час зав’язь обриваємо, щоб розросталася гудина, яка й розщедриться згодом. Сортів усім відомої голландської селекційної школи в мене вистачає. Білокачанну висіяв здебільшого сорту «Ярославна», котра саме здатна посушливу погоду перетривати. Якби розрідив її, головешки б об’ємні виросли. Однак такі купувати навряд чи будуть, попри високі смакові якості. Що й казати, майже все овочеве росте з непоганими видами на врожай. – Воно й видно. І цибуля нівроку. Як ви її зуміли із дрібного насіння до велетенського розміру вже довести? От помідори наче хтось потолочив. – На просторому культури належно провітрюються, тій же цибулі менше хвороби та шкідники-мухи дошкуляють, чого на городах біля хати, будинку на 6-10 сотках уникнути практично неможливо. Тому й, наприклад, «сльозоточива» і зараз виглядає на славу. Зауважу, що в мене й солоденька великих розмірів, в салати цибуля є, а не тільки гостра. Смачніша щоправда гірше зберігається. А без цибулі традиційно і обід не обід. Вона і профілактика хвороб, і поклади вітамінів, і, власне, в кулінарії незамінна. Зрозуміло, що свої ділянки я обробляю рекомендованими наукою препаратами, але якомога ощадливіше і не рясно – економно, одержуючи відносно екологічно чисту продукцію. Томати веремія покрутила, повиривавши слабко укорінені. За сухішої пори і вищих температур плоди ранніх сортів уже й почервоніли б. Через сирість доведеться додатково обробити їх проти фітофтори, яка може наразі спалахнути. – Овочі – все-таки, швидше, тактика аграрної галузі в цілому, а стратегія, гадаємо, – зернові, технічні, круп’яні культури з ріпаком. Ваша точка зору на стан справ у провідній галузі рослинництва, як у ній почуваєтесь? – Я вже говорив, що за наших обставин змушений вирощувати буквально все, щоб вижити, викрутитись. Навіть петрушку, кріп, дині, кавуни й хрін про всяк випадок. За нинішньої ситуації в аграрному секторі рятує нашого брата соняшник, дарма що його зарахували в найбільші «кровопивці» ґрунтів. «Жадібніші» за нього цукровий буряк із ріпаком. Утім, і до сонцелюбного чиновник добирається. Що ж до пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, то ними й не переставав займатися. Дотепер культури були вигідними, даючи прибуток. І це, видно, вельми дошкуляло всіляким канцеляріям, надто ж нинішнього призову. Кожне їхнє покоління вносило свою вагому лепту в справу накладання все тяжчого і тяжчого ярма у вигляді незліченної низки податків на плечі селян, сільгоспвиробників. Не вдаючись у історичні екскурси, зупинюся на новітніх. Не знаю країни в Європі, де б уводилося експортне мито на продаж зернових. Навіть ні в Албанії, ні в Молдові не додумалися. У нас же – будь ласка! Від чого страждаємо ми, і одержала мільярдний збиток сама ж держава. Не повертається ПДВ! Тобто мінусується 20%. Та в цивілізованому світі виробникам продовольства найбільше сприяють, вводять доплати, їх серйозно дотують! Нині ж і державні програми з підтримки аграрної галузі фактично скасовано, а замість них – нові податки і зниження цін на зерно в умовах подорожчання пально-мастильних матеріалів, міндобрив, запчастин, техніки на 35%, плати за оренду… Область задекларувала, що цьогоріч за тонну пшениці (6 клас) та ячменю пропонуватимуть відповідно 1150 і 1200 грн. проти 1650 і 1700 у минулому році… Втім, ситуація мінлива. З огляду на перші результати жнив на півдні принаймні півтори тисячі гривень за тонну таки даватимуть. Ми стерпіли б якось тягар податків, подорожчання матеріальних ресурсів. Та хоч би ціну на нашу зернову продукцію втримали! І тваринництво не забариться відчути «оборотку», як і обиватель на власній шкурі. Вирізуватимуть худобу по селах через таку політику. Молоко вже по гривні 70 копійок закуповують у населення. Доплату по 30 коп. за літр знято. Заготівельники м’яса, трапляється, рискають у пошуках свиней марно, бо невигідно людям стало відгодовувати. Сало і м'ясо в ціні піднялися до 20–40 грн., а на осінь не виключено, що буде і 30–60 грн. за кілограм. – Польща виручить… – Гай-гай, минулося. Дотепер їхнім тваринникам Євросоюз за перехідною нормою доплачував предосить за кг, щоб експортували продукцію і не скаржилися на бідність. Нині таких пільг не буде, то де й дінеться польське м’ясо, а там і нашого не стане. – Похмурі у Вас прогнози… – А реальність хіба ліпша? І для фермера зокрема. Повертаючись до голосіння, що погода познущалася із сільгоспвиробника, ще раз наголошу: навіть якщо нині зерновий вал дорівняється торішнього, якістю він поступиться однозначно з пониженням класності, а значить і ціною. Що нас жде в разі ціни на продукцію нижчої за її собівартість? Ячмінь стає культурою збитковою, то який д… її сіяти буде? І пшениця вже близька до того. Коли вона йшла по 300 доларів за тонну – зась нам було продавати. Ціна вже впала на світових ринках. Все одно – ті ж таки граблі. Наші елеватори й досі ціни не виставили й збіжжя не купують. Беруть лише на зберігання. Куди ж це годиться? А обіцяли ж, що державний оператор «Хлібінвестбуд» закуповуватиме зерно за пристойною ціною! Іде липень місяць, коли раніше жнива були в розпалі. Хай цьогоріч їх погода стримала. Пшениця дозріла, і відразу сільгоспвиробники приступлять до жнив, щойно виясниться. Так чому ж ціну не оголошують або пропонують знущальну, від якої самі директори раків печуть від сорому? В той же час нас зобов’язують розрахуватись за кредити раніше, ніж встановлять цьогорічну ціну на зернові. Віртуозно, нічого не скажеш! Із ріпаком справжнє лихо. Зазвичай у цю пору його закінчували збирати, а нині ще й не починали. Втрачено вже 20-30%. Якщо вдасться зібрати по 15 ц з га – велике досягнення. Середня його врожайність має бути 35-40 ц. А що, як і далі дощитиме? Навіть сильнішу пшеницю буревій поклав, а в слабшої колоски аж до землі прибив. Тобто тільки попередні, без жнивування втрати й по пшениці такі ж. Може й до 40% в окремих районах сягнуть. Про якість і не згадуй. Торік – 2-ий – 3-ій клас мали. Мій прогноз на сьогодні – здебільшого одержимо фураж, 6-ий клас. Що нас жде, не хочеться і загадувати. Зате земельну реформу притьмом просувають. Це вірна смерть селу на моє переконання. Закликають припинити натуроплату і переходити на грошову. Мені дуже вигідно. Однак якщо ж так станеться, худоба по селах стане раритетом: хто це за живі гроші по захмарних цінах корми купуватиме, дарма що корівок чи поросяток любить! – Перепрошую, а яким культурам дощі сприяють цієї пори? – Соняшнику, сої й кукурудзі комфортно. Тільки б градобою не трапилося, як позаторік, коли в мене урожай із немалої ділянки ячменю він за чверть години забрав. Нагорі по 30 ц із га виходило, внизу – 2-3 ц…Пережив, перетерпів. Із чиновницьким знущанням змиритись не можу. А що як на соняшник і кукурудзу введуть експортне мито? Качаниста іде зараз по 2100 грн. за тонну. В минулому році було 1600. Молимо Бога, щоб ціна хоча б на півтора тисячах зупинилася восени. Об’єктивно має бути не нижчою. Але капості ждемо. Сою і ріпак он збираються ж квотувати! І на соняшникову олію збираються вводити експортне мито. Вертаємося в ті часи, коли й кущі та дерева обкладали податками? Ну, на все вже вони вигадані. Не те щоб селу допомагати – щоб останнє забрати! Затим із нового року – продаж землі. А за що її купувати? Цьогоріч нас вимучила спека, потім дощі, а наостанок – чиновництво. Небувалий експеримент над селом збирається воно поставити. Ось овочі після жаданого зволоження заплодоносили й із дня на день дешевшають. – Вам же не вигідно? – Існує певна межа, поняття собівартості, за чим низька ціна призводить до банкрутства товаровиробника. Тоді вирощене вигідніше просто задискувати, ніж збирати, хоч як це й не звучить по-кощунному. Нам би в ідеалі цінову стабільність на тривалий період. Хай би вже не з вражаючими підйомами та падіннями. Хіба можлива продуктивна діяльність, коли правила гри змінюються чи не щомісяця причому в гірший для селян бік? Нагорі й самі збагнули, чого накоїли. Приймалися рішення швидко, та відмінятимуть недоладності куди довше. Наочний приклад з ячменем. Опустили ціну на нього, не вернуть нам на ньому ПДВ. Чи знайдуться такі, що в наступному році цю культуру собі на збиток засіватимуть? А вже зараз, у жнивну пору, насіння треба готувати, прикидати свого роду бізнес-план щодо ячменю…І що далі? Зате гречки насіяли… Як з нею бути, не збагну. Та й картоплі насадили. Я також. Бачили ж, радує вона око. Але знову ж таки – хвороби на порозі. Прогавиш із обробітком – не поправиш. Препарати – тисяча гривень на гектар. Множу на число своїх га. Обприскав. А назавтра – дощ. Всі гроші змиє. Так що ж робити? Пригадується із цукровим буряком історія. До речі, Франція та і вся Європа його вважають найбільшим руйнівником грунтів. У нас же навіть дотують буряківництво. Свого часу і в мене була відпрацьована технологія вирощування цукристих, врожаїв добивався пристойних. Загубили галузь, техніку довелося порізати на металобрухт через несприятливу для вітчизняного цукровиробництва політику. Тепер маємо цукор винятково із заморського очерету – тростинний. Отака наша фермерська проблематика й арифметика. – Традиційне, будемо вважати, питання: конкуренцію із нашими гігантами сільгоспвиробництва витримуєте саме на сьогодні. – Ви ж на власні очі могли спостерегти, яка на зріст у мене кукурудза. Високоврожайних сортів, зокрема «Піонер» селекції США. Планую по 100-120 ц з га намолотити. Ні ТОВ «Агротех-Гарантії», ні ТОВ «УкрЛатАгро» не поступлюся навіть за умови, що в них техніка переважає мій фермерський парк. Навіть із літаків поля далеко не безневинними речами перше з них обробляє. Утім, і в моїх колег комбайни та трактори далеко не допотопні. – Перепрошую, угледів скраєчку на одній із ділянок вельми приземисті стебла… – Так то ж кукурудза цукрова, з якої люди готують собі на своєрідний десерт. Вона біологічно низькорослою запрограмована, але з кількома початками. Вирішив на втіху дітворі, землякам і приїжджим виростити. Навряд чи цими, з дозволу б сказати, ласощами перейматимуться потужні сільгоспвиробники. Принагідно зауважу, що ТОВ «Агротех-Гарантія» налаштоване розвивати овочівництво з крапельним зрошуванням. Подивимось, що з того вийде. А соя в мене наша, звичайна, не модифікована, без ГМО, сорту «Алмаз». От підживлю її, і неодмінно вдасться вона на славу. Вважаю, з усіма місцевими ТОВ, АОПП, ПОСП тримаю паритет. Наше ж змагання тільки підстьобує кожного до більш ефективної, продуктивної праці.
Співпереживав успіхам фермерських трудів і втратам через стихії та крючкотворства Олексій Полив’яний
|
9 липня 2011
|
| Закрити |
